кінець світу. тепер справжній.

Мою душу зруйновано… Мій світ впав до ніг нікчеми… Мене згвалтовано морально… Все що було хорошого в душі вивернули, витріпали, відрізали… Я не можу дивитися на себе у дзеркало — бо я вже не знаю тієї людини, відображення якої бачу там… Хто ти?.. Як мені жити далі? скільки часу має пройти, щоб я посмінулася своєму відображенню? СКІЛЬКИ?

 

Вобщєм — мене дуже хуйово постригли.

 

я прийшла — кажу — кінчики підрівняйте — і це одоробло бере ножиці — і клац над вухами — я кричу — Ти що робиш? — а вона мені — та там кінці такі посіщені. Голова у неї посічена!!! відступу не було. Мені зробили каскад — дуже хуйовий. дуже. і короткий. коли вона мало мені чёлку не стригонула — я їй ножниці з рук вибила. практично.

 

Прийшла додому. ще не второпаю, як таке могло зі мною статися. Помила, вклала — не помогло. сіла плакати. Плакала я так, як Моніка Белуччі в «Малені» коли її всі баби міста стригли за блядство. Охо-хох… Важко.

 

дивлюся-дивлюся — не знаю, як ця стрижка називається. О! придумала — «Подружка байкера». не інакше.

 

Припленталася до М. Жаліюся.

 

Пожалілася.

 

Йдемо разом в гості до її малої. а та мала прикольна така — творча вся до кісток, вся в татухах і пірсингу… ну, віддати належне М. — вона сприймає своє дитя — як своє дитя, а не через  призму затхлих упереджень.

 

Я ще й там жалівюся — я ж махровий екстраверт. Сміюся — світ свіється — плачу — кінець світу. Ну і назву зачіски озвучила, а потім кажу: тепер мені тільки косуху — і я вся в образі. І тут до мене доходить. Ну не може бути, щоб у дівчатка вкритого татушками не було косухи. в шипах, наприклад.

 

Мала дістає з шафи — КОСУХУ!!! З ШИПАМИ!!! ЖЕСТЬ!!!

 

а та косуха як на мене шита!

 

Одним словом косуху я взяла потаскати, образ сформовано. Хм, як це я раніше не задумувалася про байк?

А коси відростуть) Не зуби)

 

кінець світу

Моя Бабуся, дай їй Бог здоров’я, 85 їй років, почула по телевізору про кінець світу. У баби істерика. Виносить Мамі мізки другий тиждень.

 

Ходить і журиться. Хоча, здається, ходити і журитися їй часом в кайф, а привід – то діло другорядне. А тут – кінець світу!!! Зерно, класично, впало в благодатний грунт.

 

А шо ж? Он люди консерви розкуповують, туалетний папір розкуповують, а багаті бункери построїли, і вопше, по телевізору сказали, що краще 21 числа в погребі сидіти, бо сонце взірветься.

 

Я спочатку в шутки – Бабусю, кажу, то я мабуть, візьму кредит, тисяч на 100, і поїду в кругосвітню подорож. Ну а як же? Віддавати кредита всеодно не треба, це раз, а по друге – раз світу не стане, то треба хоч ще встигнути на нього подивитися. Баба шутку не оцінила: «А Бог його знає», каже…

 

Ого, раз їй пофіг, що я кредит можу взяти – то діло вже серйозне. Задепресувала моя Бабуся, значить…

 

Я з другого боку давай – кажу: то на хира мені тушонка і туалєтний папір, якщо світу не стане? Як це воно має бути ? Світу нема, а я ще буту їсти консєрву, і дупу підтирати… Заманчіво, не непонятно…

 

Логіка запрацювала. Да, каже, консерви викликають непорозуміння….

 

Дорогенька моя, Бабусю, вмовляю, ну це просто ажіотаж, грають суки на людських нервах. А народ ще й товар залежаний розкупить. А кілька прорабів вже купу грошей заробили, поки слабонєрвним депутатам бункери вистроїли.

 

Ніби трохи заспокоїлася. Мамі відзвітувалася – кажу — звонила, мать твою трохи успокоїла. Але до 21 числа спокою нам ще не буде. Ох!

дишу

Значить живу. Дихаю, Цитрино, хоч і через раз, але не задихаюсь.

У Демона народився син. Він сам мені подзвонив і сказав. Я його привітала. А як було?

 

Деколи він присилає мені смс про те, що на вулиці холодно і щоб я тепло одягалася, або просто питає, чи у мене все добре. Все добре.

 

Я навчилася не думати про це все. Іншого вибору немає. Я не говорю про нове життя і про те, що перекреслю минуле. І не зарікаюся бачитися з ним.

 

Поки ми живемо в одному місті, поки живий він і поки жива я, ця історія не закінчиться. Навіть, якщо ми більше не перекинемося жодним словом. Це теж буде продовженням історії. Саме таке, а не інакше.

 

Мені скрутило шию. Не можу повертати голову, а вчора під вечір не могла встати з ліжка, бо й спину зсудомило. Маруся мені допомагала, як могла. Турботлива така, мале янголя, накривала мене ковдрою, кутала, гладила по голові, цілувала і ходила по хаті важна-важна.

 

З універом повний облом. Літом я писала, що роблю ставку на викладацьку роботу, що хочу займатися тільки цим, туризм доведеться покинути, а реалії розклали все так, що доведеться, бачу, кардинально міняти орієнтири.

 

Блокс ожив. Так приємно. Писати більше почали. Є що почитати. Усіх вітаю, усім привіт!

Гарного Вам робочого тижня!

 

відповідь

У своєму блозі forgetmenot23 запитує про наше ставлення до орального сексу. Але сама замтка про фільм «Римська кімната». Отже і моя стаття буде не просто про оральний секс (не просто і не складно), а про оральний секс на фоні лесбійський стосунків.

Отже, якщо хочете впетрати про що я тут пишу, спершу дивіться «Римську кімнату». Або, хоча б, читайте статтю forgetmenot23 «Враження від кіно».

 

Спочатку просто про оральний секс. Класичний. Ні, forgetmenot23, я не знаю жодного чоловіка, який би від нього відмовився.

З одного боку, я вважаю, що якщо двоє людей вже опинилися голими у ліжку, то вже немає значення хто кому і що смоктав-лизав. Якщо «це» сталося,  то яка різниця, з мінетом чи без? Ну, хіба що Вашому партнеру 15 років. В такому віці непохвалитися товаришам неможливо. Тоді про ваші оральні ласки знатиме весь його клас, чи общага ПТУ, чи де там ще 15-літні концентруються, не знаю… та, лишімо підлітків….

 

Отже, я притримуюся думки, що коли секс був, то обійтися без мінету/кунілінгусу – просто дурість. До речі, не знаю, як у кого, але кунілінгус не викликає у мене бозна яких відчуттів, хіба що збудження від усвідомлення що партнер це робить. Ну, типу – ми на рівних, немає ніяких упереджень. Але чисто технічно – для оргазму мені потрібні інші речі.

Взагалі-то, до Демона я сприймала мінет, як необхідну процедуру. Ну, зроблю, якщо треба. Але це була технічна робота.

Йому я люблю це робити. Мені це подобається. Особливо, щоб він стояв, а я перед ним на колінах. Щось в цьому є. Мабуть мене збуджує думка що він підкорив, зламав мене, ну щось таке…

Мужики ж взагалі свій член особистістю вважають.  Покажіть, що поважаєте, або навіть обожнюєте його член, і цей чоловік ваш. (чи на довго – тема для іншої статті.)

В принципі, як це робити – справа особиста. Кожен дроче так, як хоче. Я взагалі не про це поговорити хотіла. Про тему фільму «Римська кімната».

 

У мене був одностатевий секс. З сусідкою. В селі, в картоплі. Вона була молодшою за мене, але розкутішою. Вона навчила мене курити, а я навчила її називати сексуальні стосунки «трахатися», а не «переспати». Тоді я вже закінчила школу, а вона ходила в 11 клас. Ми пленталися п’янющі з сільського клубу, і полізли курити в город. Там все і сталося.

 

У неї були великі бедра і маленькі груди. І ще вона пахла кокосом і миглалем. Мабуть то у неї був якийсь гель, або дезодорант.  Я досі впізнаю цей запах. І якщо від жінки так пахне, я чомусь одразу думаю, що вона збуджена. Ось вам і стереотипна установка)))

 

Ми робили все, що можна було зробити. Я зімітувала оргазм, і вона, мабуть, теж.  У нас було збудження цікавості, а не сексуальне. Це я точно кажу. Потім ми сиділи в кофтах, але без трусів, на курточці і курили пріму без фільтра. Більше не було чого.

—         Може давай попробуємо в кроваті з шампанським… — сказава вона тоді.

—         Побачимо. – сказала я. Було ясно, що не побачимо.

 

Жінки мене тоді не не цікавили. Я задовольнила свою цікавість.

 

Мені подобаються жінки. Коли дуже красиві. Але я таких мало бачила. Для мене в жінці має бути щось первісне і ідеальні форми. Правильні. І щоб я жінку захотіла, вона, мабуть має бути або німою,або іноземкою. Я б не хотіла кохатися з жінкою і розмовляти з нею. І взагалі, для себе я не можу уявити жодного сюжету розвитку стосунків (відносин чи кохання) з жінкою. Знаєте чому? Бо я жінок поважаю. Вони кращі, розумніші, добріші, чуттєвіші за чоловіків. Ідеальні люди існують, а ідеальних стосунків – ні. Дві найкращі, найрозумніші жінки не матимуть природнього спільного – дітей. Дитина однієї з них (чи діти обох) будуть викликати лише ревнощі і ….. Світ буде поруйновано.

 

Можна жити з чоловіком, і не мати з ним спільних, чи взагалі, дітей. Але природня, відпрацьована тисячоліттями модель поведінки зробить світ зрозумілим і простим.

 

Фільм хороший. І лесбійський секс показали дуже гарним. Бо там знімали гарні молоді і сильні тіла. Уявіть двох товстих целюлітних тіток – жостка еротика б вийшла – еге ж?

 

Мені сподобався фільм, але я НЕ ВІРЮ в його ідею. Я бачу лише одне продовження – у дівчат буде рік-два неймовірного кохання, взаємної турботи, розуміння, самопожертви. А потім Альба покохає чоловіка. І кине Наташу. І Наташа зіп’ється.

Бо завжди кидає стосунки не зваблений, а зваблювач.  І той, хто опирався стосункам, але врешті піддався їм (той, хто повірив!!!), не переживає розриву. І у Наташі тільки один російський шлях – спитися. Бо тільки так в Росії збуваються СПРАВЖНЬОГО кохання.

танці, соплі і шпакльовка

значить чорти з мене таки полізли і я написала йому щоб йшов на хир. він відписав, що не гарно виясняти стосунки смсками, що не його вина, що він не виправдав моїх сподівань і що завжди радий буде мене чути. просив не тримати зла. написала, що зла нема, але бачити його я не хочу.

да, переписуємося ми в інтеравлі 3-4 дні. одне написало — друге думає і через три дні відписує. і так далі.

 

я постійно перечитую усі Ваші коментарі.  як своїх глуздів нема, то хоч на чужих тримаюся.

 

я застудилася і розгорнула в хаті ремонт. там були недоробки. сижу вся в соплях і шпакльовці.

 

забула написати ( деж як тут такі страсті-мордасті!!!) я від вересня займаюся бальними спортивними танцями!!! це окреме моє життя!!! пристрасті і драйву!

 

да, я обіцяла демону танець на новий рік. як подарунок. соло. готувала мікс з румби і стрип-пластики. навіть на індивідуальні заняття ходила. це ж я все на шубу, йобнуте створіння, старалася! можна було б і плюнуть тепер, але зараз це швидше мій порятунок!!! я не заспокоюся поки не станцюю цей танець досконало. навіть якщо сама для себе. хоча, думаю, життя підкине привід попипендрюватися і перед кимось іншим)))