Месяц: Январь 2013

значить, зібралася я купатися в ополонці.

в минулому році купалася при — 12 градусів. досвід є, одним словом.

кілька разів нагадала своїй М., бо ж вона має мене пофотографувати під час того диво-дійства. домовилися на 10-ту ранку.

але.

зранку мене розбудив випадковий дзвінок, я глипнула на годинник — 9.30. здвоню до М.

і якби вона мені бравим голосом закричала, що фотік заряжений, а вона «на мєтлє» я б не мала варіантів і мусила б по бистрому збиратися. але на іншому боці зв’язку почулося заспане: алло… ага… умм… ну, давай збиратися…

в процесі я ще глянула за вікно, побачила слякоть і вирішила, що ну його в пень ті подвиги, хай їх герої совєршають, а мені, принцесі, можна і в койці у вихідний лишній часок повалятися. та й перевернулася на другий бік біля теплої Марусі, що солодко сопіла.

 

але, через дві-три години мені почалися сипатися дзвінки: тим, хто мене знає хотілося почути про мої враження — ну, хіба можна уявити, щоб я в ополонку не полізла? а тут шеСвєтка — моя Свєтка, яка холодну воду і пальцем пробувать не буде — кричить мені — ну, то шо? бо я труси сухі вже зготовила, валимо на Дніпро всєю компанією!!!

 

(З цього моменту я не збереглася і переписувала замітку заново))))))))))))) привіт, блокс!!! скорочено втричі)

 

О нє!!! Давай я знову М. марудити – їдьмо, ну… але вона вже свої плани на день намітила.

 

Я ще подоставала кількох людей, та й по тому. От хто тішився – то моя дупа. Через мою світлу голову її чи не вперше в житті пригоди минули))))

 

Важко бути головним псіхом. Чуть розслабився – і всьо… прощайте подвиги!

 

Але я таки облилася у ванній холодною водою з тазіка. А потім ми з Марусьою подалися на річку, подивитися. Людей там було – тьма! Веселий настрій моржів передався і нам. Задоволені прогулянкою ми поїхали собі обідати.

 

***

З Водохрещам Вас, дорогенькі!!! Будьте здоровими!!! А хто таки скупався, то розказуйте як!

 

 

намагаюся працювати, попиваю каву і під’їдаю цукерки з Марусиних новорічних презентів. І, от скажіть мені — ну для чого, ДЛЯ ЧОГО РОБИТИ НЕСМАЧНІ ЦУКЕРКИ??? така гарна обгортка, форма, назва, а береш до рота — дешевий згущик. таким самим макаром мона глини з цукром наліпити. комерція-прибутки… ех, ну не можна економити на виробництві цукерок. шоколад — це ж свята річ — він має бути дуже-ДУЖЕ якісним. нехай коштує, як героїн, але смачний буде — а це так — хата завалена солодощами — а їсти їх моя примхливість відмовляється.

я якось на днях захотіла таки знайти в тій груді смачненьку цукерочку. сіла тихенько, розгорну, надкушу — фе — таке саме — згущик, есенція, псевдошоколад, — тільки колір начинки інший… і сижу так собі, надгризаю  всі по черзі…

Заходить Маруся. глянула на мене. мовчки коробку забрала, підсунула стілець, висадила коробку на шафу (це все мовчки — думала вдушуся))))))))) і каже так — доїш оці надгризені, тоді я тобі цілі дам!!!

 

***

такий у мене романтичний, гуманний і ліричний настрій був вчора ввечері, коли попередню замітку писала. хоча, думаю, в натурі відповідь прозвучала б так: «хай тобі твій двохцентнерний Гріша танцює, з яким ти щотижня два роки підряд на рибалку їздив!»

***

 

Гарного Вам настрою! 🙂

якби ти дорікнув:

— ти обіцяла станцювати для мене…

я б сказала:

— я і так кожного разу танцюю для тебе.

 

Яке щастя, любити тебе на відстані… чиста гармонія… моя музика янголів… спокій в собі.

 

Цілий день не могла всістися до роботи. то на базар, то малу з школи, то їсти варити, то уроки вчити, гратися, спати вкладатися… день минув. сіла до роботи. але хіба я вже щось тямлю. відкрила блокс, вк, пошту. пройшлась по бистрому.

я ще раніше купу методик читала про правильну організацію свого часу і вміння працювати систематично. але останнього мені дуже не вистачає. я шарюся-шарюся, а потім сідаю, відключаю весь світ. не сплю, не їм, не знаю, яке число і погода і роблю свою роботу. але після таких підходів треба ще три дні лікуватися.

я мушу працювати системно. щодня. порадьте, як швидше втягнутися. а у вас як?

 

 

Нарешті зібрала себе до купи. у мене був важкий шматок дороги. дякую усім, хто підтримував. і тим, хто просто переживав і терпів моє занудство і все інше))

Повернулася з канікул моя Маруся.

Ми два дні разом, як голка з ниткою))) так заскучалися!!!

Сьогодні вже зібралися до школи.

Слухаємо цілий день МУЗИКУ КВІТІВ  Моцарта. Такий самий настрій на душі.

З Новим Роком! Старим-Новим)))))) яка різниця. Любіть своїх близьких. і тих, кого варто любити. тих кого не варто — теж любіть. в тому — благодать любові…

 

музику квітів СЛУХАТИ ВСІМ… (загрузити чомусь не можу. погратися треба) вона ще називається МУЗИКА АНГЕЛІВ)

 

 

 

пічалька

Немає у мене води, настрою і мозгів другий день.

вчора щось там прорвало. розрили увесь двір — а води так і нема.

вибігла ввечері курити без куртки на балкон — маю застуду.

вчора як дурна віджималась, присідала, качала прес — маю крепатурку.

під вечір мекнула з кумом 07 хортиці — думала вночі Богу душу віддам.

зранку шеф подзвонив, вичитав — бо на роботу не ходжу другий день. ну, не прийшла…. я ж не в хірургії працюю… тож мені — реанімація — безкоштовна газета накладом 400 примірників…

зіпсував настрій.

але, хто мені винен?

 

Хобіт винен!!!

не требе ржати!!! бо таки воно коротконоге, вухате,  волосате падло у всьому винне.  Вчора у нас останній сеанс був, а зі мною ніхто йти не захотів. НІХТО!!! я 10 чоловік обдзвонила. брешу — 11!!! у всіх були свої справи. кілька чоловік пропонували  мені в компанію своїх дітей, як зговорилися…  теж нічого)

я все розумію. але я розплакалася. бо я ж не винна, що у всіх справи, що у мене немає води, крепатура і застуда … залишилось тіко пити з кумом.

 

Вночі мені було страшно

всі пічальки і болячки злізлися на купу. і мені стало реально погано. десь в 2-й ночі стало дуже важко дихати і розболілося серце, піднялася температура, а ще будун. і я злякалася, бо подумала, що коли помру, то моє тіло так і лежатиме спотворюючись щонайменше три дні. раніше мої батьки нервувати не почнуть… а друзі, навіть найближчі — взагалі не нервуватимуть… мало лі куда я могла подітися. я ж сьогодні тут, завтра там — а раптом я на Мальдіви махнула…

це все сумно.

 

Не люблю січень

Бо роботи завжди купа, а працювати в пост святковому стані важко. вже й по тих святах, а толку у мене ніц.

 

дисер

через три місяці треба здати готову роботу, а у мене пес не валявся, кін не женився. може повішатися? га?

 

вода

Хоча, реально у мене все до води зводиться. була б вода!!! я не можу без води. у мене з нею своя лаф сторі. я завжди дуже довго стою в душі, прошу воду змити все погане, дякую їй… для мене вода — живе створіння. куди б я не приїхала — першим ділом — куштую воду, питаю її, яка тут земля і які люди… ну, правда… от мені б зараз на 15хв в теплий душ — була б мені радість…. ех)

 

 

 

Усім привіт-привіт!!! З Новим роком – з Новим Щастям!!!

 

По порядку.

 

Пити більше не можу їй бо.  Оце у мене перший тверезий день за два тижні. Хух!

 

29 грудня я поїхала в Київ, забрала групу туристів і бавила їх 4 дні – 30, 31, 1 , 2. Новий рік зустрічала в ресторані з друзями. Дуже сподобалося. Гарна була програма.

 

Кликала з собою Тт. Пам’ятаєте Тт? (замітка « чого у мене все болить»). Він не пішов, бо батько хворіє, то лишився з ним вдома. Але я, повертаючись з ресторану додому в 4 ранку подзвонила і просто сказала: «Спускайся, я зараз за тобою під’їду. Пишениці візьми посієш.»

 

 

Два перепихона – і спати. 1-го січня на роботу мені було аж на 12 годину. Ранок був сонячний і святковий. У мене було шампанське, Тт його відкоркував.

 

А таки добре зустрічати перший день нового року в теплому ліжку, з золотими промінчиками морозної зими і келихом шампанського. Це все претендувало б на казку, аби хоч у одного із нас були почуття. Ну то й що? Дружній секс має купу позитиву. Хоча б у тому, що новорічний ранок не буде самотнім. (малу я ж до батьків відвезла.)

 

 

І добре, що є робота 1 січня. Нема потреби придумувати, як зупинити цей безглуздий кайф.

 

 

У нас з Тт немає жодної причини не бути разом. У нас все гірше – у нас немає жодної причини разом бути.

 

 

Мені треба було почати новий рік з нового мужчини. Перевіряю, чи можна новим членом від минулого відгородитися. Знаєте, на що схоже? – коли двері зачинені – а замість замка – шнурочок на бантику – так – попри людське око – лише щоб знали, що зачинено. Але безпеки – ніякої.

 

А взагалі, люблю себе в такому стані. Коли немає дурних емоцій і про ніч забуваєш, тільки-но коханець зникає з очей. Специфічно-дивне, аж до справжності відчуття свободи і незалежності.

 

 

 

Туристи мої були класними. Не робота – задоволення.

 

Від демона прийшло вітальне смс. Довге. Сам писав. Не віршиком копійованим. Побажав, щоб найсокровенніші бажання здійснилися. Хотіла написати, що коли мої підсвідомі бажання здійсняться, то у тебе, сину, в хаті армагедон почнеться. Краще б грошей побажав і здоров’я. Але не відписувала. Пішов на хуй.

 

 

Янгол вислав мені посилку. Книжки і іграшки для малої, а мені – шкіряні рукавички. Не просто рукавички! Вони…. Вони неймовірно гарні, вони такі вишукані, з тонесенької м’якої шкіри, і теплі-теплі. В правій ще лежала купюра. Пристойна.

 

Я довго їх нюхала (так гарно пахнуть!) і навіть трошки погризла зубами. там, де мізинчик одягати. Подяк Янгол не приймав. Сухо сказав, що дуже зайнятий, що радий, що рукавички підійшли, і що він довго думав, що подарувати. Неймовірний мужчина. Правда, неймовірний….

 

Коли одягала те чудо, здалося, то його теплі і надійні руки торкалися моїх пальців…

 

Встигла лише запитати : «Ти щасливий?»

«Я сподіваюся моя донька виросте хорошою людиною. Я живу заради неї. Це все.»

 

Ну, все, раз все. Шкода. А може і не шкода.

 

 

Такий Новий Рік. Хороший, інтимний, чуттєвий. Простий і вільний. Дуже рада, що змогла зі своєю Свєткою перед Новим роком побачитися. А першого числа з моєю М. шампанське пили. Вона у мене – істина в останніх інстанціях. Я без неї дурна роблюся.

 

Була ще одна приємність – я побачила Чернівці з висоти пташиного польоту. Вразила гармонійність австрійського містобудування. Досі тримає мене те відчуття: висота, краса, і світло!

 

 

Не роблю жодних висновків, підсумків і планів. Бог зробить все сам. Для чого відбирати чужу роботу? Ну, все-все, мовчу, а то Він чувак з гумором. Після таких панібратських фразочок любить мені легенького пенделька дати, щоб не заривалася)

 

 

А якщо чесно – планів у мене – море. Може у всіх так у січні, а у мене то воно точно лише тому – що з руйнівних стосунків я майже виборсалася. І це  – моя найбільша перемога. У мене той стан, коли ціную і кайфуй від того, що маю.

 

 

А ще у мене тиха радість. Я познайомилася з Королем Артуром. У нього є все: і Ланселот, і Камелот. Не закохалася. А так – просто афігела, що бувають на світі такі чоловіки – сильні, високі, з сапфіровими очима, бронебійним спокоєм, аристократичною шляхетністю, своєю непростою історією і… ну, не знаю… не планую нічого. Не питайте мене нічого. Просто – такого чоловіка я б слухалася. Не питайте про нього. Добре? Я сама потім напишу)