Месяц: Июль 2013

Друга половина літа, за кримінальними хроніками — сама важка. усі накручені. а може не всі встигають у відпустку. меньше з тим.

Навколо мене — тотальна криза стосунків. усі з усіма посварилися. пари, я маю на увазі. я, до речі — одна з перших зварганила шкандаль. але час пройшов, мене попустило. і я ще подумала, що все таки баби забагато на себе взяли. до фіга розумні. а це їм крім розхитаних нервів нічого не дає. у моєму випадку я ще й на бабло попала. топто, без нього залишилася. і без інших бонусів теж. одним словом — я рішила розгрібати і — давай миритися.

Написала я йому перша. типу, давай битися, або миритися.  Нормально. За це я Демона і люблю. Він, коли його попускає, тоже любитель сказати саме мудре слово у житті — «проїхали».

Але цього разу Він мені вирішив дещо в цьому світі пояснити. каже: «Шо ви баби з свою любов’ю, як циган з торбою?! Любов придумали гусари, щоб грошей не платити. Хоч тут ображайся, хоч ні — основа наших з тобою стосунків — це секс. І все зводиться до того, що ти гарна жінка. хоча, безумовно, з тобою мені завжди добре. навіть без сексу.»

Ух ти! але я мовчу, бо хочу на море. Любов придумали не гусари. А курви. Щоб дорожче брати.

Але. я його люблю. чесно. правда.

мені без нього зле.

я беру і пишу йому смс:

«Може у тебе і непростий характер, і не спорю, шо ти вперта затята зараза, але у тобі багато сили і доброти, які в моїх очах відрізняють тебе від інших. У кожному з нас є погане і хороше, і кожен бачить у людях те саме, за якою схемою живе сам. І я люблю не просто тебе. Я люблю любити. Це кайф. Відчувати любов до когось, а від когось до себе. Це схоже на теплоту, на відчуття ейфорії. (звичайно, це лише гормони.) Але, коли є можливість таке відчувати, світ стає іншим. і це єдиний спосіб змінити світ на краще. (Так, єдиний спосіб змінити цей довбаний гнилий скупий абсурдний світ з дуже коротким людським життям) І саме тому я тримаюся за ці почуття і тішуся як дитина, коли чую твій голос, запах, і коли твої руки торкаються до мене. А гусари… Не знаю. В місті ж  купа в сто раз кращих бабів 🙂

пишу, але не відправляю. Відправити?

Я знаю Женю рік. Він хороший хлопець. Працює на двох роботах. І ще підтаксовує. Коли мені треба взяти чисту маленьку машину для туристів я дзвоню йому. Все буде без проблем. І він завжди розповідає про свою сім’ю. у нього жінка і дві дочки. Молодшій 7 місяців. Вона вже повзає… а собака у них яка розумна. Ліка. Ой!  І мала йому те сказала,  а він їй те, і так далі, і це доця мені намалювала, а це спитала.  А це я молодшу сфоткав, коли гуляв з нею. О, як!

 

Женя лисіючий, невисокий, худорлявий і з невеличким животиком.

 

І от їдемо ми з ним сьогодні у сусіднє місто за туристами і він мені усю дорогу всі ті самі теми. Дивлюся я на Женю і не бачу його лисини, і всього іншого. Переді мною бог . аж у горлі щемить. І думаю – є таки нормальні люди! Є!!! ось він – ідеал сімейного життя. Ну і що, що лисіє і живіт, і щуплий такий. Хай там…. Зате людина яка… сиджу, аж залюбувалася. Аж примліла… Думаю, прийду додому і напишу гарну замітку. Напишу про те, що мій Демон душка весельчак, класний трахальник і мачо, всесильний міра сєго – карлик, сімейно збочений моральник карлик, недоросль зі своїми метр- дев’яносто проти ось цього лисого Жені. От так прямо і напишу! Щоб ви усі тут знали!

 

І тут Женя каже мені… да!!! Йоб тваю мать, тут Женя мені каже … «Слухай, ти коли роботу закінчиш, набери мене. Я хочу випити з тобою кави. З тобою так цікаво. Тут таке кафе є…» далі я нічого не чула вже. Ну йоб тваю мать! Така замітка пропала!

 

Чи не пропала? га, дівчата? Чи не пропала?

я за півроку вирішила написати на блокс. написала. опублікувала. дивлюся — а під моєю — Ромашкина замітка. Я ЗАРАЗ З СТІЛЬЦЯ ВПАДУ!!!! і скажіть, що чудес не буває!!!! МАШКА, Я ТУТ в шоці!!!!!

Стукнуло мені тридцять. По всіх місцях стукнуло. Святкувала так, ніби мені Нобелівську премію вручили. А вночі приснилося, що у мене випало три передніх зуба.  Не знаю, що це пішло від мене – три десятки прожитих років чи три роки стосунків з Демоном у стилі американських гірок.

 

***

 

Сорі. Вітаюся! Усім привіт. Я не писала, але увесь час усіх читала. Думаєте не було чого писата? Ага! Ого-го як було. Але не писала. Хотіла якоїсь значущої події. Як Дня народження, наприклад.

 

***

Знаю, усім дівчатам, які мене тут ще пам’ятають в першу чергу цікаво, що у мене на любовному фронті. Ой. Всього багато. От уявіть, Вас сильно дістав хлопець, коханий, чи просто коханець. Уявіть – і усі троє зразу. Хіба так можна? (да, не сама придумала, але про мене). І як завжди ржу і плачу.

 

***

 

Демон. А знаєте, він став ручним. Ну, не те щоб зовсім, але одомашнився. Але коханець з трирічним стажем то лихо. У Ваших стосунках купа ознак стосунків подружжя, бо ви вже чули 100 разів хто як ходить в туалет, як у кого тхне з рота, чия мама вміє швидше винести мізки, яка хронічна хвороба у троюрідної тітки. Але разом з цим ні ти ні він сам досі не може остаточно вилізти на голову іншому. Ареал існування різний. Сварки і суперечки тривають три хвилини – а далі розставання назавжди, три дні свободи і примирення у стилі – та нічого і не сталося, бо, власне, крім вас двох до подій ніхто не причетний. Ще одна ознака – відсутність спільних проблем. І тому все як і раніше – ви разом, але окремо.

 

За час моєї відсутності на блозі ми разів зо три розсталися навіки, двічі разом їздили у подорож, внесли деякі корективи в ремонт у ванній і один раз привселюдно пообідали у місті. Секс і досі – як на третій день знайомства. Вчора знову розсталися. Навіки.

 

***

 

У Тихона через тиждень весілля. Я за нього щиро рада. Хоча трохи ревную. Бо це ж мій Тихон.

 

***

 

Король. Він входить у моє життя так повільно, що я навіть не знаю, чи вистачить три сотні років, щоб побудувати стосунки. Він вдівець. У нього в душі страшнюча кривава рана. Коли Він знімає сонцезахисні окуляри, я бачу, як з рани прямо по футболці юшить кров. Нічим не приховати. Він – мрія кожної жінки, але до нього страшно доторкнутися.

 

 

***

Ланселот. Він увесь час був під носом. І лише коли Він поїхав я зрозуміла, що я ідіотка.

 

***

 

Янгол зі Львова подарував на День народження грошей вдвічі менше, ніж в минулому році. За рік ми не бачилися жодного разу. Акції мої впали і не дивно.

 

 

***

 

З дисертації толку, як з козла молока. Знаєте анекдот? Купила баба козу. Раз здоїла – є молоко, другий – менше, третій — майже нема. Не доїться коза. І прямо чахне. Пішла баба до ветеринара. Він подивився і каже: «Козел задрочений, але жити буде.» Отак і моя дисертація.

 

 

***

 

Усім привіт) Вільна нікуди не поділась. А хто тут ще живий є?